Попередження суїцидальної поведінки у дітей

У девя’ти випадках з десяти суїцидальна спроба – це не бажання

покінчити з життям, а крик про допомогу.                           Г. Отто

Соціально-економічна ситуація, що складалася в Україні, вимагає термінового вирішення психологічного захисту учнівської молоді. Результати соціально-психологічних досліджень свідчить, що значна частина підлітків відчуває депресію, самотність. Невпевненість у завтрашньому дні, має проблеми у стосунках з дорослими та підлітками.

Сьогодні Україна ввійшла до групи країн із високим рівним суїцидальної активності (більше 20 самогубств на 100 тис. населення).

Самогубство (суїцид) - це крайній вид аутоагресії, навмисне самопозбавлення життя.

Актуальність дитячої проблематики в суїцидології визначається нагальністю завдань профілактики самогубств серед учнівської молоді.

Згідно з результатами соціально-психологічних досліджень 27,2% дітей віком 10-17 років іноді втрачають бажання жити, 17,8% вважають, що нікому немає до них справ, 25,5% не завжди можуть розраховувати на допомогу близької людини, 51,9% не стримуються в ситуації конфлікту.

Суїцид не можна вивчати за межами контексту соціального оточення конкретної людини. Обов’язково треба брати до уваги актуальні проблеми, цілі й прагнення оточуючих. Важливо зрозуміти не тільки переживання суїцидального індивіда, а й емоційний клімат сім’ї.

Однією з найуразливіших категорій є діти, особливо підлітки, в яких ще невисокий рівень сформованості психологічних захистів. У дітей шкільного віку 10-15 років спостерігаються різкі зміни настрою. Інколи деякі учні страждають на тяжку форму депресії, інколи вони можуть бути обумовлені біологією. Різні інфекції, ендокринні захворювання, дія токсичних металів чи хімікатів, алергії, незбалансоване харчування, анемія – усе це може спровокувати самогубства. Нерідко сам перехідний вік стає причиною емоційного стресу через невміння виправдати довіру батьків, педагогів чи друзів. Розлучення батьків, погіршення чи втрата здоров’я теж може бути поштовхом до самогубства, втрати відчуття, що тебе люблять, коли здається, ніби ти покинутий і нікому непотрібний. Який біль відчувають учні, які мають удома такі проблеми, як розлучення батьків, пияцтво, жорстоке ставлення до дітей, коли вони бачать, як батько б’є матір чи як батьки, зайняті своїми проблемами, просто ухиляються від своїх обов’язків.

Коли людина залишається наодинці зі своєю проблемою, то проблема здається надміру великою і нерозв’язною. Зважаючи на загрозу кризового психоемоційного стану для будь-якої дитини у сучасному егоцентричному й агресивному світі, слід заздалегідь налаштувати підлітків на доцільність пошуків допомоги у разі виникнення важких особистих проблем.

Головним превентивним заходом щодо вчинення самогубства постає запобіжне запевнення дитини в тому, що її життя дуже цінне для інших, і завжди, за будь-яких обставин близьке оточення зрозуміє її.

Емоційні порушення

Емоційні переживання є важливими ознаками потенційного суїциду. Будь-який міжособистісний конфлікт – завжди серйозне попередження.

Більшість потенційних самогубців страждають від депресії, яка часто починається поступово з тривоги й апатії. Люди можуть не усвідомлювати її початку. Вони тільки помічають, що останнім часом стали пригніченими, засмученими. Майбутнє бачиться тьмяним і здається, що нічого не можна змінити. Часто вони звертаються до думки, що мають онкологічне, психічне, чи якесь інше невиліковне захворювання. Перед суїцидом люди починають багато думати про смерть. Їм стає важко виконувати свої обов’язки, прийнять найпростіше рішення. Вони скаржаться на нездужання, втомлюваність, їм не вистачає життєвої енергії.

Ознаками емоційних порушень є такі зміни:

• втрата апетиту або імпульсивне переїдання, безсоння або підвищена сонливість протягом останніх днів;
• скарги на соматичне нездужання (болі в животі, головні болі, постійну кволість);
• зневажливе ставлення до своєї зовнішності;
• постійне почуття самотності, провини або суму;
• відчуття апатії під час перебування у звичному оточенні або при виконанні роботи, яка раніше приносила задоволення;
• уникання контактів, ізоляція від друзів і сім’ї, перетворення на людинуодинака;
• порушення уваги із зниженням якості виконуваної роботи;
• заглиблення в роздуми про смерть;
• відсутність планів на майбутнє («Чому це мене повинно хвилювати? Адже завтра я можу померти.»).

    Мотиви суїцидальних вчинків

Психологи виділяють десять основних мотивів суїцидальної поведінки серед дітей:

• переживання образи, одинокості, відчуженості, неможливість бути зрозумілим;
• реальна або уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання, ревнощі;
• переживання, пов’язані із смертю одного з батьків, розлученням батьків;
• почуття провини, сорому, образи, незадоволеність собою;
• страх перед ганьбою, приниженням, глузуванням;
• страх перед покаранням;
• любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність;
• почуття помсти, погроз, шантажу;
• бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття;
• співчуття або наслідування приятелів, героїв книг, кінофільмів.

Щодо останнього мотиву, то психологи давно помітили пряму залежність між кількістю самогубств, які демонструють телебачення та інші засоби інформації, і реальною кількістю самогубств у суспільстві. Молодь найбільш вразлива до соціальних негараздів у суспільстві. Сьогодні зростає кількість чинників, що схиляють молодь до самогубства:

• алкоголізм, наркоманія, зловживання токсичними препаратами;
• депресії;
• ВІЛ/СНІД;
• фінансові проблеми;
• емоційне, психічне, фізичне, сексуальне кривдження зі сторони дорослих.

Ранні ознаки  суїцидальних намірів

Проблема самогубства є актуальною, тому педагогам та батькам слід мати уявлення про ранні ознаки суїцидальних намірів і вміти їх розрізняти. До таких ознак відносять:

• Попередня спроба самогубства: у багатьох молодих людей, котрі закінчують життя самогубством, було спроба суїциду раніше.
• Усні загрози: деякі суїциданти досить чітко говорять про свої наміри. Існують прямі твердження: «Я не можу цього витримати», «Я не хочу більше жити», «Я хочу покінчити із собою». Часто вислови можуть бути замасковані: «Ви не повинні за мене турбуватись», «Я не хочу створювати вам  проблеми»,  «Скоро, дуже скоро цей біль буде позаду», «Вони дуже скоро пожаліють, коли я їх залишу» і т. п. Всі загрози повинні сприйматися серйозно.
• Зміни в поведінці: наприклад, активні люди можуть стати замкнутими і заглибитись у себе; нерішучі люди можуть здійснювати надзвичайно ризиковані вчинки.
• Токсикоманія, наркоманія, алкоголізм.
• Незвичні покупки: людина може прагнути купити зброю, мотузку та інші речі, які можуть викликати у вас підозру.
• Відмова від власності: той, хто вирішив здійснити самогубство, може роздавати власні речі.
• Ознаки депресії: це можуть бути зміни у вживанні їжі, порушення сну, тривожність, неврівноваженість, втрата інтересу до будь-якої діяльності.
• Проблеми в школі: пропуски уроків, емоційні вибухи або інша поведінка невластива даній дитині і т. п.
• Теми смерті: бажання закінчити своє життя може проявлятися в малюнках, у поезії, записах у щоденнику і т. п.
• Раптові (неочікувані) стани ейфорії: людина має щасливий вигляд після тривалого депресивного стану – це означає, що вона відчуває полегшення від остаточно прийнятого рішення про скоєння самогубства.
• Інші ознаки: часті інциденти, скарги та фізичний стан організму, гіперактивність, агресивність, неадекватна поведінка з метою привернення уваги або досить тривале переживання горя після втрати когось.

Складно зрозуміти мотив поведінки, але завдання людини бути чуйною й уважною до кожного. Треба створити такий психологічний клімат, щоб ніхто не почувався самотнім, невизнаним і неповноцінним.

Допомога при потенційному суїциді

• Підбирайте ключі до розгадки суїциду.
• Попередження самогубства полягає не тільки в піклуванні та участі друзів, а і в здатності розпізнавати ознаки суїцидальних намірів.
• Обов’язково з’ясуйте, чи не є ця людина одинокою та ізольованою.
• Прийміть суїциданта як особистість. Припустіть, що людина дійсно є суїцидальною особистістю. Не вважайте, що вона не здатна і не зможе наважитися на самогубство. Якщо ви думаєте, що комусь загрожує небезпека самогубства, дійте у відповідності зі своїми власними почуттями та переконаннями.
• Налагодьте турботливі стосунки. Не існує вичерпної відповіді на таке серйозне запитання: як можна попередити самогубство? Але ви можете зробити величезний крок вперед, якщо приймете людину, котра перебуває у відчаї. У цій ситуації є час не для моралізування, а для доброзичливої підтримки, яку потрібно висловлювати не лише словами, але й невербально.
• Будьте уважним слухачем. Ви можете надати безцінну допомогу, вислухавши розповідь про почуття цієї людини – що б то не було - печаль, провина, страх чи гнів. Інколи, якщо ви просто мовчки посидите з нею, це буде доказом вашої зацікавленості й турботи.
• Не сперечайтеся. Ні в якому разі не виявляйте агресії, якщо ви присутні під час розмови про самогубство, і спробуйте не висловлювати обурення тим, що почули. Вступаючи в дискусію з пригніченою людиною, ви можете не лише програти суперечку, а й втратити людину.
• Не пропонуйте невиправданих утіх. Суїциданти з презирством ставляться до зауважень на зразок: «Нічого, нічого, у інших такі ж проблеми, як у тебе» та до інших подібних кліше, оскільки вони різко контрастують з їхніми стражданнями. Ці фрази лише принижують їх почуття і примушують відчувати себе ще більш непотрібними.

• Пропонуйте конструктивні підходи. Потенційному самогубцю потрібно допомогти ідентифікувати проблему і якомога точніше визначити, що її поглиблює, а також переконати в тому, що він може говорити про почуття без сорому, навіть про такі негативні емоції, як ненависть чи помста.
• Вселяйте надію. Основи для реалістичної надії мають бути подані переконливо і м’яко. Дуже важливо, якщо ви підкреслите людські можливості й силу, а також те, що кризові стани, звичайно минають, а самогубство безповоротно.
• Не залишайте людину у випадку ситуації високого суїцидального ризику. Залишайтеся з нею якомога довше чи попросіть когось побути поруч, доки не пройде криза чи не з’явиться допомога. Пам’ятайте, що підтримка вимагає від вас певної відповідальності. Ви можете скласти з людиною так званий суїцидальний контакт. Тобто попросити зв’язатися з вами перед тим, як вона наважиться на  суїцид.
• Оцініть міру ризику самогубства. Спробуйте визначити серйозність, можливого суїциду. Адже наміри бувають різні – починаючи від скороминучих, нечітких думок про таку можливість і закінчуючи чітко розробленим планом  самогубства певним способом.
• Незаперечним фактом є те, що чим детальніше розроблений план самогубства, тим вищий його потенційний ризик.

• Зверніться за допомогою до спеціалістів. У суїцидантів звужене поле зору, своєрідна тунельна свідомість. Перше їх прохання – це часто прохання про допомогу. Хорошим помічником може бути священик, сімейний лікар. Не можна недооцінювати допомогу психіатрів чи кваліфікованих психологів.
• Ще однією формою допомоги є сімейна терапія. Члени сім’ї надають підтримку, висловлюють турботи і прикрощі, конструктивно визначають більш комфортний  стиль спільного життя.
• Важливість збереження турботи і підтримки. Якщо критична ситуація і пройшла, то спеціалісти чи сім’я не повинні дозволити собі розслаблення. Найгірше може бути попереду. Половина суїцидантів здійснює самогубство протягом трьох місяців після початку психологічної кризи.

Інколи у клопотах оточуючі забувають про людей, котрі робили суїцид або реальні спроби. Багато хто ставиться до них, як до невмілих і невдах. Часто вони зустрічаються з подвійним презирством: з одного боку, вони «ненормальні», тому що хочуть померти, а з іншого – настільки «некомпетентні», що і цього не можуть зробити якісно. Емоційні проблеми, які приводять до суїциду, рідко вирішуються повністю, навіть коли здається, що гірше в минулому. Підтримка і турбота потрібні до того часу, доки суїцидальна людина не адаптується в соціумі.

Корекційна та профілактична робота з учнями схильними до девіантної поведінки

 1. Виявлення дітей, які мають труднощі в навчанні, проблеми в поведінці й ознаки емоційних розладів, включає:

• бесіди з класоводами, класними керівниками та вчителями – предметниками;

• спостереження в класах;

• тестування, соціометричні дослідження, аналіз анкет школярів;

• бесіди та консультації для батьків, діти які мають труднощі в навчанні, проблеми в поведінці та ознаки емоційних розладів.

2. Визначення причин труднощів учнів можливе через:

• індивідуальні обстеження цих дітей (тестування, бесіди, інтерв’ю);
• функціональний аналіз проблем дитини, виявлення головних причин, які обумовлюють труднощі;
• визначення виду девіантної поведінки та міри небезпеки.

3. Можливі шляхи подолання труднощів:

• переадресування до спеціалістів – дитячого психоневролога,

• психотерапевта, в соціальні служби;
• індивідуальна чи групова психолого–педагогічна корекція;
• робота психолога із сім’єю: рекомендації щодо перебудови сімейних стосунків, зміни стилю виховання;
• рекомендації учителям про вибір індивідуального педагогічного стилю спілкування з певною дитиною;
• зниження вимог до виконання навчальної програми;
• тимчасовий перехід на індивідуальну “ домашню ” форму навчання;
• зміна дитячого колективу;
• переведення до іншого вчителя;
• заохочення до позашкільної діяльності, створення «ситуації успіху»;
• допомога сім’ї з боку вчителів, соціальних педагогів, служб з охорони дитинства;
• клопотання про позбавлення батьківських прав.

4. Психологічна просвіта вчителів та батьків включає:

• психолого–педагогічні семінари: «Емоційні розлади в дітей», «Фактори, які впливають на суїцидальну поведінку в молодому віці», «Шляхи допомоги при потенційному суїциді».
• виступи на батьківських зборах, «батьківських університетах», де в узагальненому вигляді повідомляються дані, отримані в результаті психологічних досліджень, пропонують рекомендації для поліпшення емоційного клімату сім’ї, запобігання та корекції емоційних дитячих розладів, шляхи профілактики суїциду. На індивідуальні консультації

• запрошуються батьки дітей, які схильні до девіантної поведінки.

5. Робота практичного психолога з педагогічним колективом:

• психолого–педагогічний консиліум чи спеціальна рада, присвячена профілактиці суїцидів. Під час підготовки до педради проводиться вивчення психологічного клімату в учнівських колективах, розподілу ролей, виявлення учнів, які займають статус лідерів чи аутсайдерів і складання списків по кожному класу;
• індивідуальні бесіди та консультації з педагогами за результатами тестувань, спостережень, рекомендації щодо вибору адекватних методів педагогічного впливу стосовно класу в цілому і окремих учнів;
• педагогічні консиліуми по окремих учнях;
• участь у розробці заходів з наданням допомоги дітям із соціально–неблагонадійних сімей.

6. Корекційні заходи з учнями:

• групи психологічної корекції, тренінгові групи із залученням дітей, які виявили схильність до емоційних розладів;
• групові та індивідуальні консультації з учнями;
• окремі елементи соціально–психологічного тренінгу з групою учнів;
• розбір кризових ситуацій в колективі класу.

7. Робота з батьками:

• виступи на батьківських зборах;
• зустрічі з членами сім’ї;
• індивідуальне консультування: рекомендації з налагодження дитячобатьківських стосунків, зміни, у разі необхідності, стилю виховання;

• переадресування до інших спеціалістів.

Рекомендації для батьків щодо попередження психоемоційних розладів у дітей

• Забезпечити дітям здорове харчування (багато свіжих фруктів та овочів).
• Слідкувати, щоб діти пили багато води (не менше 2 л на день).
• Забезпечити нормоване фізичне навантаження.
• Організувати повноцінний відпочинок, достатній сон.
• Дозувати час перегляду телевізора та занять із комп’ютером.
• Контролювати зміст телепрограм, дисків, відеоігор, книг та журналів.
• Заборонити лихослів’я у домашньому колі.
• Формувати відразу до алкоголю, паління, наркотиків, нецензурної лайки.
• Допомагати у виборі якісного кола спілкування, гідних друзів.
• Розвивати постійні дружні стосунки в сім’ї, непідробний інтерес до справ та внутрішнього світу дитини, готовність у будь-який момент прийти на допомогу.
• Підвищувати авторитет батьків у сім’ї, встановлювати розумні правила та вимоги, запровадити чіткий перелік обмежень та заборон.
• Ставити перед дитиною досяжні цілі, допомагати у виборі оптимального життєвого шляху.
• Спільно долати труднощі та перешкоди, культивувати творчий підхід до розв’язання проблемних ситуацій;
• Вірити в дитину, в її найкращі риси та сторони особистості;
• Виявляти до дитини ніжні почуття, турботу і увагу.
• Виробляти позитивне мислення, виховувати любов до життя.

Давньокитайський трактат великого мудреця ЛАО  ЦЗЮНЬ

Найкращі ліки для повернення собі відчуття спокою і радості, це:

• Вміння допомагати старим і хворим.
• Не вимагати повернення старих боргів.
• Не сперечатися, хто правий, а хто винен.
• Не тримати образи.
• Віддавати краще й більше, залишати собі лише гірше й менше.
• Не скаржитися на важку роботу.
• Якщо бідний – не журитися, якщо багатий – не скупитися.
• Радіти з успіхів інших.
• У своїх бідах і хворобах не шукати винуватців.

ПАМ’ЯТКА

для дітей, що потрапили у складну життєву ситуацію, або для тих, кому погано…

1. У разі сильних емоційних переживань давай волю сльозам, як наодинці, так і у присутності інших дітей. У цьому немає нічого страшного. З одного боку – спрацює механізм внутрішньої душевної розради, а з другого – цим можна подати сигнал про твоє важке становище, викликати співчуття і бажання зарадити твоєму горю.

  2. Дієвий спосіб боротися з тугою – ставити перед собою досяжні цілі і зрозуміти, що життя не обходиться без розчарувань.

3. Якщо ти втратив спокій через почуття глибокої провини, буде краще спробувати якнайшвидше виправити становище, аніж дати проблемі розростися. Ти вчиниш правильно, якщо розкажеш про все батькам або іншим людям, небайдужим до твоєї долі. Цілком можливо, що спочатку вони будуть прикро вражені, засмутяться, будуть тебе лаяти. Але потім, скоріше за все, почнуть думати тільки про те, як тобі допомогти.

4. У будь-якому разі, якщо ти занепокоєний і збентежений, краще не страждати на самоті. Поділись зі своїми переживаннями з людиною, якій ти довіряєш. Щира розмова може знизити емоційне напруження і допоможе подивитись на проблему з іншої точки зору. Зазвичай можна більш-менш заспокоїтись, коли хтось виявляє співчуття до нашого горя і болю.

5. Поширеною помилкою є очікування, що інші здогадаються про твої страждання, почнуть тебе розпитувати і пропонувати допомогу. Але жодна людина не може бачити, що на серці в іншої, зокрема і в тебе, тому сам шукай потрібного контакту, відкрий своє серце тому, кому ти довіряєш і кому до снаги тобі допомогти. Тримати все у собі – те ж саме, що самому тягнути важкий тягар.

6. У виникненні або посиленні пригніченого стану нерідко винна занижена самооцінка. Якщо ти постійно чуєш принизливі вислови про себе й образи, можна почати сприймати себе нікчемною людиною, яка не варта поваги інших. Але поміркуй, хіба хтось має право тебе оцінювати? Хоч би що думали про тебе інші, ти є унікальною особистістю. І якщо комусь щось у тобі не подобається, то це їхні проблеми, а не твої. Шукай спілкування з тими, хто ставиться до тебе по-доброму і з розумінням.

7. Почуття відчаю саме собою не пройде. Якщо відчуєш напад глибокого смутку і нудьги, спробуй переключитися на щось інше, зайнятись якоюсь справою. Не можна сидіти, склавши руки. Якщо ти займаєшся тим, що у тебе добре виходить, то до тебе знову повертається почуття самоповаги, яке зазвичай зникає, коли загострюється депресія.

8. Корисно також займатися тим, що тішить тебе. Походи по магазинах і зроби самому собі або комусь із близьких та друзів приємний подарунок, пограй, приготуй свою улюблену страву, перечитай улюблену книжку, порозгадуй кросворди, помалюй, щось відремонтуй удома, зроби ранкову зарядку, піди в спортзал, прогуляйся на свіжому повітрі, покатайся на велосипеді, роликах та ін.

9.  Найкращими ліками від пригніченості є допомога іншим – тим, хто переживає важкий період у своєму житті. Співчуття чужій біді й намагання допомогти ділом здатне перекрити власний душевний біль.

10. Чимало фахівців сходяться на тому, що у критичному стані допомагає релігія. Навіть якщо серед твого близького оточення ти не знайдеш людину, гідну твоєї довіри, ти завжди зможеш звернутися у щирій молитвеній розмові до люблячого Небесного Батька, який ніколи не зрадить і повсякчас напоготові вислухати тебе, виявити до тебе доброту та повагу.

11. У жодному разі не вдавайся до спроби приховати, або подолати свою депресію за допомогою наркотиків або алкоголю. Це пастка, в яку потрапляють ті. Хто шукає легких шляхів розв’язання проблем. Адже після тимчасової розради і відновлення життєвого тонусу насувається хвиля пригніченості і роздратованості.

12. Якщо твій душевний стан дуже розбалансований і ти відчуваєш, що не в змозі адекватно оцінювати ситуацію, спробуй звернутися до фахівця: психолога, психотерапевта, психіатра. Сьогодні існують служби анонімної допомоги людям у кризових моментах життя.

ВИХІД ЗАВЖДИ Є!   ГНІВ – ОЗНАКА НЕЗДОРОВ’Я

Якщо людина озлоблена проти вас – отже, їй погано. Треба прикласти до серця пластир – любов! Треба приголубити, лагідно  поговорити – і якщо людина не тримає на вас затятої злості, а це тільки тимчасовий спалах – ви побачите, як її серце і злість, розтануть від вашої лагідності й любові, як добро переможе зло.

ТЕЛЕФОНИ  ДОВІРИ

Всеукраїнська дитяча підліткова лінія (телефон довіри), м. Київ: Тел. 0 – 800 – 500 – 21 – 80 (Психологи надають консультацію з 9.00 год по 21.00 год)

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ ЦЕНТР СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ ДЛЯ СІМ’Ї, ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ

72100, вул. Банкова 110, м. Приморськ, Запорізької області, тел. (06137) 7-42-82, факс: 7-45-73, 7-42-82, e-mail: prim23@zp.ukrtel.net

Відділ освіти Приморської райдержадміністрації:

Адреса: вул. Банкова, буд 119, місто Приморськ, індекс 72100, № тел. (06137) 74323, факс (06137) 74059, e-mail: primroo06137@gmail.com

№	Прізвище та ініціали	Посада	№ телефону
1	Карнаух Ганна Володимирівна	Начальник відділу освіти	7-40-59
2	Полулях Ганна Володимирівна	Заступник начальника відділу освіти	7-05-60

 Служба у справах дітей Приморської районної державної адміністрації Адреса: вул. Пролетарська, буд. 119, каб 1,2,5 місто Приморськ, 72100, тел. (06137) 72729, факс (06137) 72729, е-mail: ssnprim@ukr.net

№.	Посада	Прізвище, ім’я, по батькові
1	Начальник служби	Щербакова Юлія Анатоліївна
2	Головний спеціаліст	Десятник Тетяна Іванівна
Сектор з питань опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування
3	Завідувач сектору	Проданова Тетяна Анатоліївна