Звичні явища тепер все частіше називають іноземними термінами. І звичайне цькування сьогодні нерідко називають «булінг» (bullying, від англ. bully — хуліган, задирака). Незалежно від назви мова йде про утиск, пригноблення, дискримінацію, фізичні чи психологічні тортури, агресивне переслідування, свідоме жорстоке ставлення

Причини цькування

Булінг розповсюджений в усьому світі й притаманний закритим колективам в школах, дитячих будинках, інтернатах, тюрмах, армії… Це ганебне соціальне явище є відлунням суворих законів тваринного світу: в зграях завжди забивали, знищували, в кращому випадку просто виганяли чужаків, не схожих на інших, фізично слабших, з вадами розвитку. Це було пов’язано з боротьбою за виживання. Вчасне знищення сумнівних особин гарантувало безпеку всій зграї: слабкі тварини хворіли, розносили інфекцію, псували генофонд. Йшла природна (вкрай жорстока по суті) селекція — виживали лише життєздатні, стандартні, сильні члени «звірячого колективу». Але ми — люди і не маємо права давати волю своїм звірячим інстинктам. Ми маємо гарантувати право на життя, безпеку і психологічний комфорт нашим дітям — якими б вони не були. Особливої актуальності ця тема набуває в контексті розвитку в Україні інклюзивної освіти (від англ. inclusive education), що передбачає навчання дітей з інвалідністю в загальноосвітніх навчальних закладах. Небезпека цькування виростає в рази, коли поряд із дітьми з’являється хтось на них геть не схожий…

За результатами досліджень, проведених UNISEF у 2017 р., встановлено, що в Україні 67% дітей віком від 11 до 17 років стикалися з проблемою булінгу (цькування) протягом 3 міс, на які припало дослідження. При цьому 24% дітей стали жертвами булінгу, серед яких 48% нікому не розповідали про ці випадки. Це вражаючі цифри, за якими стоять покалічені дитячі долі. 

Поради для вчителів, учнів, батьків дивіться на сторінці "СТОП - булінгу".